Відшукаю тебе у засмаленим димом будинку.
Чорний вхід, силует чоловіка в пітьмі.
Я боюсь, захлинаюсь від запаху диму й крові.
Різкий погляд крізь тьму, у грудях відбивається болем моїм.
Екстреміст, затерті ім'я і обличчя.
Я не знаю хто ти. Я не знаю навіщо прийшла.
Підкорив і замкнув у обіймах своєї палкої свободи.
Я залишусь назавжди. Відхрестившись від Богами даним ім'я.
Відхрестилась, залишилась. Далі лиш сльози на дірках в шоломі.
Ти назавжди пішов у тій сотні бравих козаків.
Лиш залишив мені на грудях запах диму і крові гіркої.
Не дізнаюсь ніколи твої мрії про сильних й здорових синів.
Я мовчу. Не хвилину. Ця тиша у вічність.
Пам'ять сотні відбита рубцями й болем тяжким.
Все мовчить, лиш лежать у землі домовини героїв, українських
повстанців, що віддали життя за вкраїнських синів.